#ВсеукраїнськийТижденьПрава

 

«Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України»

 Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.

Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоб вписати їх в історію Пам'яті.

1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Жахливо навіть через 78 роки ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залишалися без зернини. І це у врожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали роди і села Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах.

Україну називали житницею, але, грабуючи її, по-справжньому не да­вали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова наймичка. Хоч і сильна духом.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

Нині доля Батьківщини в руках ваших батьків, завтра – у ваших. І щоб ніколи не повторилися трагедії народу, щоб ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Щоб знали, якими кривавим був шлях до свободи, й дорожили нею.

        Сьогодні – 79-ті роковини одного з найжахливіших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, які нацисти вчинили у 1941-1943 роках. 29 вересня 1941року увійшло в історію як страхітливе за своїми масштабами, жорстокістю і цинізмом вбивство мирних жителів на окупованій території.  

Цього дня, ми разом з учнями 11 класу пригадали ті страшні події 1941 року. Вшанували пам’ять жертв трагедії  Бабиного Яру хвилиною мовчання.

 

В Україні сьогодні - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

 Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова, але основна частина Другої світової війни.

 Слід зазначити, що Україна не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

 Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні.

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул для учнів

Шановні батьки!

Пам'ятайте, що літні канікули для дітей - це можливість набратися свіжих сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини  під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля сина (доньки) за межами дому у вечірній час.

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул для учнів

Ось і розпочинаються літні канікули. Як завжди, кожен з нас проведе їх по-різному. Подорожі, екскурсії, море, гори, походи, багато друзів - все це чекає на вас влітку. Бажаємо усім гарного відпочинку, яскравих вражень, незабутніх зустрічей, захоплюючих мандрівок! 

       Але також закликаємо Вас завжди пам`ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований:

• ØГуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.
• ØНебезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.
• ØПід час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.
• ØПід час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.
• ØПід час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих.
• ØПід час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.
• ØНе можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.
• ØПід час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.
• ØОдяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.
• ØПісля контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

Гарних вам канікул!

Пам`ятка з  безпеки життєдіяльності на літніх канікулах

 1. Правила дорожнього руху

•  Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;

•  дорогу переходити не поспiшаючи;

• не можна переходити дорогу навскіс;

•  переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини  зупинитися i подивитися направо;

•  якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд  зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

•  якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти  назустріч транспорту, що рухається.

 2. Правила електробезпеки

•  Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з  розетки за шнур;

•  категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;

•  не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під  напругою;

Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

 3. Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

 4. Правила протипожежної безпеки

• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;

• гра з вогнем — одна з причин пожежi;

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки під час відпочинку на природі.

 5. Правила поведiнки на водi

• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—25⁰ С i води — не менш нiж 18—20⁰С;

• купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

• не забруднюйте воду та берег;

• не подавайте хибних сигналiв тривоги;

• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.

  6. Правила культури поведінки (правила в громадських місцях)

• Завжди прагнiть бути культурною людиною; 

• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;

• поважайте старших, не будь грубим;

• не гуляйте пiзнiше 21 години;

• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;

• бiльше читайте художньої лiтератури.

 7. Категорично забороняється

• Ходити на територiї новобудов;

• купатися без догляду дорослих;

• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;

• iздити на велосипедi, роликах, скейтах  на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

  8. Суворо дотримуйтесь правил:

• дорожнього руху;

• користування газовими, електричними приладами;

• поведiнки дiтей на водi;

• протипожежної безпеки.

Гарного вам відпочинку!

Ми повинні пам'ятати!

День пам'яті геноциду кримськотатарського народу!

18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

Саме 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. 

Депортовані з Криму жителі сіл Отузи та Шелен, м. Красновишерськ, Молотовська область, 1948 р.

Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

Наступного дня, 11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, – які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Юсуф Кадиров, Узбекистан, радгосп "Путь Ленина", 1945 р.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ БОРОТЬБИ ЗА ПРАВА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ – РІЧНИЦІ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР 18 ТРАВНЯ (ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ)

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвили до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

Бабуся Ісмі, мати 9 дітей, м. Красновишерськ, 1946 р.

В ході червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами – 191 людина – викликає сумніви. Втім, навіть радянська статистика дозволяє простежити зменшення кількості вигнаного населення.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються усіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Катакі (Сеферова) Гульсум та її діти, Урал, лісоповал, 1949 р.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

Звичайним явищем були втечі з місць заслання. Особливого масштабу це явище набуло 1948 р., коли втекло 8692 кримських спецпоселенця, з яких було затримано 6295 і притягнуто до відповідальності 2645 осіб. Уряд уже 21 лютого 1948 р. спеціальною постановою «Про заслання, висилку і спецпоселення» зобов’язало МВС встановити режим повного припинення втеч. 28 листопада 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом «Про кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового і постійного поселення у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» встановлювала довічний термін виселення і призначала 20-річне покарання примусовими роботами за втечу та 5 років – за переховування.

Радянський уряд 5 липня 1954 р. зняв з обліку спецпоселенців, які не досягли 16 років, а також молодь, яка прийнята на навчання до навчальних закладів. 13 липня 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР відмінила свій указ від 26 листопада 1948 р. про кримінальну відповідальність за втечу з місць заслання.

Відселені з Криму кримські татари звільнені із спецпоселень на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 р. без права повернення в місця, звідки вони були вислані, та без повернення конфіскованого майна. Постанова Ради Міністрів УРСР від 15 грудня 1956 р. про розселення татар, німців, греків, болгар та вірмен, що раніше мешкали на території Кримської області і поверталися з місць поселення, визнавала неприпустимим їх повернення у Крим, а також вважала «недоцільним» розселення їх у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях.

КРИМСЬКІ ТАТАРИ В МІСЦЯХ СПЕЦПОСЕЛЕНЬ ПІСЛЯ ДЕПОРТАЦІЇ В 1944 РОЦІ. АРХІВНІ ФОТО

Незважаючи на половинчастість ухвалених рішень, вони все-таки полегшили громадянське становище депортованих, позбавивши їх принизливих формальностей обліку. Це давало можливість і для переселення в інші місцевості СРСР, якою поодинокі депортовані змогли скористатися.

Політичні акції кримських татар (петиційна кампанія, створення політичних організацій, акції протесту тощо) привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укорінення кримських татар в Узбекистані. У січні ж 1974 р. Президія Верховної Ради СРСР відмінила заборону грекам, вірменам, болгарам та кримським татарам повертатися в Крим на колишні місця їх проживання.

У період після Указу 1967 р. державні органи СРСР та УРСР вдалися до іншої тактики проти повернення депортованих народів у Крим. Основним знаряддям її став контроль за поверненням у Крим колишніх депортованих осіб за допомогою інституту прописки (реєстрації). Особам, які намагалися повернутися на законних підставах, органи внутрішніх справ утруднювали або й унеможливлювали придбання житла. Також вони ускладнювали процес прописки або відмовляли в ній. Будь-які прояви протесту, спровоковані цими діями, неухильно переслідувалися судовими органами.

Починаючи із 1968 р. розпочався процес організованої репатріації кримських татар до Криму. В кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. цим шляхом повернулися додому понад 200 родин, ще стільки саме прибули самостійно. До початку масового повернення наприкінці 1980-х рр. в Криму проживало приблизно 7 тис. кримських татар.

Архівні фото надані Едіє Муслімовою.

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, яким цей стан був до моменту депортації, набувало необхідної легітимності.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

«Коли я закінчила 3 класи, почалася війна, продовжити навчання мені так і не довелося. Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас - шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти, – пригадує Феріде Меджитова. – Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп «Назарбай» Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю. У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат. У брата одна нога і одна рука були підвернуті, очі і рот кишіли мурахами. Я спробувала випрямити йому руку і ногу, але вони застигли. Взяла ганчірку й витерла його очі і рот. Потім нагріла води, і пішла до однієї старенької з проханням обмити тіло брата. Але вона мені сказала, що хлопчиків обмивають чоловіки і відправила до дідуся Джеббару. Я пішла до нього, а коли повернулася додому, виявилося, що нас чекає машина - мене і двох сестричок відвезли до лікарні. Того вечора померла ще одна моя сестра. Через два дні померла друга. Я залишилася зовсім одна. Я так і поневірялася по домівках, випрошуючи милостиню. Якось сусіди пошкодували мене і пішли зі мною на базар, щоб поміняти на продукти речі, що залишилися. Мене залишили біля входу, я лежу на землі, піднятися сил немає. Хтось вигукнув моє ім’я – я ледве відкрила очі – це мій родич запитує «що ти тут робиш?». Я все розповіла, він звалив мене на спину і поніс до себе додому. Так мене врятували від смерті. Пізніше мене розшукав батько, коли повернувся з фронту. Він ішов, покинувши вдома дружину і шестеро дітей, а залишилася у нього одна я. Мама померла в 34 роки, старшому братові було 16 років. Ці страшні роки хіба можна описати і розповісти? Я їх буду пам'ятати до кінця свого життя». Феріде Меджитова померла в 2008 році.

Перегляд кінофільму про Другу світову війну

Весна іде, і переможним кроком       

В тюльпановому вічному вогні 

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,       

Як втілення найчарівніших снів,

О, весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія, що важким чоботом розтоптала Наддніпрянщину, під лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Остерігаючись подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запалала вся Україна...
Майже 7 млн. українців воювало в складі Червоної Армії в роки війни.100 тисяч українців боронили рідну землю від агресора в рядах Української Повстанської армії. Від 9 до 10 млн. українських людей загинули під час Другої Світової війни. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони- святиня нашої пам’яті . Сьогодні ми віддаємо данину  пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо. 

День пам’яті полеглих у  Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу.

Переглянемо кінофільф про Другу світову війну

Всеукраїнська школа онлайн

Усім привіт!

Вже вівторок, а значить о 10:00 розпочнеться 3-й тиждень навчання у Всеукраїнській школі онлайн🤩.

Традиційно ділимось із вами розкладом з темами до кожного уроку на цьому тижні. Так вам буде легше готуватись до уроку та планувати навчання.

На сайті МОН відсьогодні також відкрито окремий розділ, де зібрана вся інформація про Всеукраїнську школу онлайн. Відкрити сторінку можна за посиланням: bit.ly/2XT6BlA

Нагадуємо, що на YouTube МОН (www.youtube.com/c/MONUKRAINE) для вашої зручності працюють окремі списки відтворення для кожного класу:

5 клас – bit.ly/USO5class
6 клас –bit.ly/USO6class
7 клас – bit.ly/USO7class
8 клас – bit.ly/USO8class
9 клас – bit.ly/USO9class
10 клас – bit.ly/USO10class
11 клас – bit.ly/USO11class

Більше можна прочитати тут: bit.ly/2RTr85o

#вчимосьвдома

Ми повинні це знати! 10 маловідомих фактів про Чорнобильську АЕС

10 маловідомих фактів про Чорнобильську АЕС
Чорно́бильська катастро́фа — техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (колишньої УРСР), в ніч на 26 квітня 1986 року.

А тепер про факти....

1. Усі знають, що радіація не має ні кольору, ні запаху, ні смаку, але багато хто продовжує боятися її, як чогось відчутного. Насправді ж, потрапивши до Чорнобильської зону відчуження, ви не помітите нічого незвичайного (хіба що ви схильні до іпохондрії і у вас розболиться голова). Як і слід було очікувати, природа, позбавлена ​​впливу людини, повертає територію собі. Повітря в Зоні незмірно чистіше, ніж у будь-якому місті. Про невидимий вплив радіації нагадують лише таблички з попередженнями, які повсюдно розміщені в найзабрудненіших ділянках Зони.

2. Дороги в Зоні відчуження ідеально рівні, без єдиної вибоїни, чим не може похвалитися навіть Київська область. Ні-ні, це зовсім не спроба відмити гроші під благим приводом: рівне асфальтне покриття покладено з конкретною метою - не розкидати радіоактивні відходи, що перевозяться у вантажівках на дослідження або зберігання. За регламентом, ці машини повинні пересуватися зі швидкістю не більше ніж 40 км/год., щоб вантаж не розсипався.

3. У Зоні працює близько 5-6 тис. осіб персоналу. Вона стала основним місцем працевлаштування для всіх довколишніх містечок і селищ, особливо - для міста Славутич. На самій ЧАЕС постійно задіяно 2,5 тис. осіб персоналу, не рахуючи підрядних бригад. Решта трудяться на інших об'єктах. 27% персоналу становлять жінки, які працюють нарівні з чоловіками. Норма допустимого рівня радіації для співробітників Зони щонайменше в 20 разів перевищує норму для звичайного населення. Але, на жаль, це ніяк не позначилося на розмірі заробітної плати. Наприклад, у надсучасній лабораторії - Державному спеціалізованому науково-виробничому підприємстві «Чорнобильський радіоекологічний центр» - співробітники отримують у середньому 5 тис грн. Усі співробітники працюють вахтовим методом: два тижні перебувають у Зоні, а два тижні реабілітуються.

4. Вночі в Зоні панує непроглядна темрява. Ліхтарів немає (та й ніколи, здається, не було) навіть уздовж дороги - і це незважаючи на те, що територія раніше задумувалася радянською владою як такий собі рай для енергетиків. Освітлення з'являється вже тільки в районі Іванкова. Натомість завдяки такій темноті відразу впадає в око те, скільки вікон світиться вночі в місті Чорнобилі. Воно як для покинутого міста виявилося дуже навіть густо населеним.

5. Радіація не поширюється рівномірно навколо ЧАЕС, а осідає острівцями. Деякі ділянки 10-кілометрової Зони в рази небезпечніші, ніж територія, прилегла до АЄС. Дорогою на станцію збереглася стела «ЧАЕС ім. В.І.Леніна», відома як смолоскип. Радіаційний фон у цьому районі може сягати аж 1200 мкР/год.! Водночас у безпосередній близькості біля самої станції фон зберігається в межах не вище ніж 300 мкР/год. Однак туристичні маршрути, пропоновані для цікавих відвідувачів Зони, абсолютно безпечні. Якщо дивитися уважно, можна помітити дозиметри, що висять, як годинники, на деяких будівлях Зони. Саме вони й підтверджують, що місцями радіація не перевищує 18-20 мкР/год. Для порівняння, радіаційний фон Києва станом на сьогодні становить 11 мкР/год.

6. В охочих побачити енергоблок №4 на власні очі залишилося лише 11 місяців. Протягом цього часу буде добудовуватися новий безпечний конфайнмент, який представляє собою величезну блискучу арку. У листопаді 2016 року конфаймент за допомогою рейок насунуть на енергоблок. Згодом енергоблок і зовсім розберуть. Арка ж залишатиметься на своєму місці упродовж наступних 100 років.

7. ЧАЕС планувалася як найпотужніший енергетичний об'єкт України з проектною потужністю 6000 мВт - по тисячі мегават на кожен із шести блоків (два з яких не встигли спорудити). Зараз таку потужність має Запорізька АЕС... Подейкують, у Чорнобилі планувалося звести аж 12 блоків! Однак навіть у тому стані, в якому станція встигла попрацювати, вона забезпечувала 10% від потреб України в електроенергії. До речі, ще один цікавий факт: після аварії на ЧАЕС уряд відмовився від будівництва атомної електростанції в Криму.

8. Місто Чорнобиль прославилося 10-віковою історією. У другій половині ХVIII століття Чорнобиль був одним із головних центрів хасидизму, який за своєю значущістю не поступався Умані. На кінець ХІХ століття населення Чорнобиля становило 10 800 осіб, з яких понад дві третини були євреями. Як наслідок, у місті збереглася відповідна архітектура і культура. Суд над керівниками ЧАЕС, яких визнано винними в аварії, проходив в одній із колишніх синагог, яких у місті було близько десяти. Наразі збереглися руїни тільки двох.

9. Зона складається з трьох частин: 30-кілометрова зона відчуження, з якої в обов'язковому порядку було відселено все населення, 10-кілометрова зона навколо станції, де й дотепер сконцентровано найвищі показники радіоактивного забруднення, і особлива зона - промисловий майданчик ЧАЕС. На сьогодні серйозну небезпеку становить лише особлива зона, короткочасне перебування на будь-якій іншій ділянці території не спровокує захворювання на променеву хворобу. Усі, хто залишають Зону відчуження, проходять радіаційний огляд.

10. Незважаючи на всі зусилля щодо недопущення поширення радіації, забруднення все одно залишає межі зони. Основне джерело поширення - вода. Річка Прип'ять впадає в Дніпро, і 90% усієї радіації, що виноситься із зони, витікає саме цим шляхом. У період загострення лісових пожеж вогонь «забирає» на себе приблизно 50% поширюваної радіації.

Пам'ятка "Безпечний інтернет"

Пам`ятка безпечного користування інтернетом

1. Нікому без дозволу батьків не давайте особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.  2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.  3. Ніколи не погоджуйтесь на зустріч з людиною, з якою ви познайоми-лися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку спитайте дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.  4. Не посилайте свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу бать-ків.  5. Не відповідайте на невиховані й грубі листи. Якщо все ж одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв'яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.  6. Розробіть з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовтеся з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і про сайти, до яких ви збираєтесь заходити.  7. Не заходьте на аморальні сайти і не порушуйте без згоди батьків ці правила.  8. Не давайте нікому, крім батьків, свої паролі, навіть найближчим друзям.  9. Не робіть протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.  10. Не шкодьте і не заважайте іншим користувачам.

Карантин продовжено...

Шановні здобувачі освіти та ваші батьки!

       Доводжу до вашого відому, що загальнонаціональний карантин, 

який мав тривати до 3 квітня включно, продовжено

 на 21 день – до 24 квітня включно. 

Відповідне рішення Уряд ухвалив  25 березня 2020 року.

      Таким чином, заклади освіти продовжують карантинні 

заходи до відповідного терміну.